Як доторкнутися рукою ватри,
Хочу і разом з тим боюсь,
Так і тебе зустріти… Ні, не варто.
Спитаю у кого́сь про тебе... Чи наснюсь.
А краще ти наснись. Мій сон не полохливий,
Не темний лабіринт – там сутінки й вогні.
І ми з тобою там, прозорі і правдиві,
І на долоні там, все те, що ти мені
Не встиг, не захотів, чи не зумів сказати.
Гучніша тиша там, вона завжди права.
І змістом, мов вином, ти зможеш наповняти
Торкання теплих рук, мовчання і слова.
Там вир хмільних хвилин закрутить колом час,
І чорна кішка Ніч притулиться до скронь,
І місяць зазирне крізь нiжнiсть вій до нас…
Сьогодні я тебе запрошую в свій сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2025
автор: Емма Конвалiя