Прокинулась сьогодні вранці— святом,
Заглянула і гілочка в вікно,
І, пташка, що співала щось затято,
І все оте, що зветься днем воно.
І хочеться сміятись безпричинно,
І все теж посміхається мені,
І манить двір і сад у день гостинно,
І світлі мрії— на баскім коні.
Нехай то хвиля в зношеному тілі,
І я, щаслива, поживу в ній мить,
Щоб потім з квітів загубитись в зіллі,
Щоб в дні недобрі спогадом ожить.
18.06.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2025
автор: Людмила Коломоєць