Я така мала, а світ – велетень,
Ляльковод-пустун і перевертень,
Тютюновим квітом заплетений,
Нiби дервіш, вертить неретами
Шовку світла. Кубляться кокони,
З-попід таджу* крутяться локони,
Вітром-сяєвом розлітаються.
Він сміється та розганяється.
Сотні рук жонглюють монетами,
Явом, сном, живими і мертвими…
Пасма долі в’ються колесами,
Та в них о́бід всипаний лезами.
*Тадж - гостроверха шапка перського або турецького дервіша, а також інших суфіїв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2025
автор: Емма Конвалiя