Я, Україно, теж твоя дочка
Була і є, й залишуся довіку.
Хоч доля в мене також нелегка,
Любов до тебе – то найліпші ліки.
Ти шдях обрала, нене, непростий,
Та вибір мій – навіки буть з тобою.
Тут пращурів могили і хрести,
Й душа моя, поранена любов’ю
До рідної землі, що серцю мила,
І до людей, котрі живуть на ній,
До сивих верб, що росами умились,
До степу, що розтав у далині.
Сьогодні ти в нерівному двобої
Виборюєш для себе майбуття.
Пишаюся, народе, я тобою,
В Союз уже не буде вороття,
А буде Україна, вільна, сильна,
З якою рахуватиметься світ,
Де би поля житами колосились
І пам’ятавсь Шевченка заповіт!
24.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2025
автор: Ганна Верес