Не можу я зійти з протореного шляху,
і крутиться життя по колу:
то як болото ряскою спливає мляво,
а то несеться ген за обрій виднокола.
Минає час зі швидкістю шаленою.
Лиш намагаюся стрибнути у вагон.
Останній.
Той - мій,
який не реагує на "зелений".
Вагон-портал "Реальність-сон-бажання".
Вокзали,
перони,
зупинки...
І знову вагон.
І стоп-кран.
І хочу позбутись помилки,
та тільки у Бога свій план.
01.07.2025 @Ірина Вірна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2025
автор: Ірина Вірна