Ніч розгортає крила,
в серці гірчить печаль.
Жінка, котра любила,
пише свою скрижаль.
Якщо розбито душу -
ліку не вкаже й небо.
падаю в ніч безглузду,
хоч підніматися - треба.
Тягне в безодню втома,
морок зриває крила.
Все, що тримало вдома,
попелом стало й змило.
Тиша гірка і зрима,
все огортає тінню.
жінка у світі цьому -
правда й сама провина.
Шрами палають жаром,
Спалюють плоть до тла.
Жінка в стражданні - сила,
В пристрасті - геть слабка.
Вибір простий, як вічність:
Падати чи летіти.
Жінка - не тільки відьма,
Жінка - причина жити.
І коли світ згорає,
Попіл ляга на губи.
Жінка мовчить. Так краще,
бо її слово - згуба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2025
автор: Лія***