Війною й болем втомлені,
Під градом куль і мін,
Стоїм, як ліс, незломлені,
Та все ж чекаєм змін.
На зло сусіду-ворогу,
Для друзів, як маяк,
Ми не схилили голову
І не здались ніяк!
Ні тілом, серцем, розумом,
Ні навіть у думках,
А значить нам не соромно,
Тримати стяг в руках.
Хай часто лиш з надією
І вірою в душі,
Та ми йдемо за мрією,
Хоча йдемо й не всі.
Поранені, знедолені,
Загиблі за роки,
За гратами засуджені,
Ми сестри всі й брати.
Ніхто не в змозі силою,
Забрати, що дав Бог,
Аж поки мармур з надписом,
Наш не відмітить строк.
Та поки очі світяться
І не тремтить рука,
На всіх наш біль поділиться,
Бо в нас одна мета!
Хай буде незалежною
Країна наших мрій,
Згуртовано-безжальною,
Немов бджолиний рій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2025
автор: Ярослав Ланьо