Вона була сильна й водночас - занадто крихка
Чекала на тишу, аби не зурочити крила.
Вона розбивалась, та все ще нетлінно БУЛА,
Горіла журбою, боялась і вірно ЛЮБИЛА...
На неї дивились - і постать уже НЕ ТАКА:
Замало зірок і, нікому не зіграних, марок.
Порожня натура ще билась, щоб осінь ЖИЛА.
Вона довіряла, між надто засмолених арок.
Вона танцювала, коли вже не сила піти,
Кричала крізь осуд, коли покидала надія!..
Застуджена інеєм знала свої пустирі,
Покинута грою писала своє божевілля...
02.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2025
автор: Сара Ґоллард