Сонцю я радію,
Наче немовля,
Так, як і земля.
З ним я молодію.
В ньому я купаюсь,
Ніби у ріці.
Теплі промінці.
Ними зігріваюсь.
Сонце зігріває
Любо й мило так.
З ним живу я всмак.
Щастя більш немає.
З ним я вже не буду
В світі цім тужить.
Радо буду жить.
Сум же весь забуду
Я уже навіки,
Мовби й не було.
Лагідне тепло
Сонця, ніби ріки,
У мені тектиме
Й буде більш живить
Щастям кожну мить.
Щастя ж це ростиме,
Доки серце б’ється
В грудях у мені
В ночі і у дні,
Док’ не розіб’ється,
Наче скло, єдине
Те життя, яке
Дане, бо людське,
Разом з часом сплине.
Радощі й печалі.
Згаснуть, мов зірки,
Почуття й думки.
Сонце ж буде й далі.
Євген Ковальчук, 03. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2025
автор: Євген Ковальчук