З серденька мого удаль
Відліта гірка печаль,
Наче чорнокрилий птах,
Що літає в небесах.
Так, гірка печаль, лети
З серденька мойого ти
І повік не повертайсь,
Навіть і не намагайсь.
Серденько моє облиш!
Ти ж його терзаєш лиш
Без краплинки співчуття.
Ти ж з собою почуття
Темнії лише ведеш,
Але більш не доведеш
Їх до серденька мого.
Не дозволю я цього!
Я цього не допущу.
Я до серця не пущу
Ні тебе, ні їх повік,
Доки мій тектиме вік,
Мов ріка. Не учиню
Злочин цей, бо зачиню,
Бо замкну на ключ, мов дім,
Серце, залишивши в нім
Тільки світлі почуття
На усе своє життя,
Щоб повіки не тужить,
А лише із ними жить
Кожну неповторну мить
Часу, що, як птах, летить.
Євген Ковальчук, 03. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2025
автор: Євген Ковальчук