У пеклі закипіли казани,
Пірнали грішники в смолу із головою,
Тім хто брехали, терли язики
Червоною від жару кочергою.
Хто був насильник, гвалтівник, або бабій,
А тих в казані було смоли лиш по коліна.
У дупу їм чорти напхали змій,
Сухий пеньок їм був, немов вагіна.
Пʼяниць у пеклі трішки берегли,
Давали навіть раз на рік сивуху.
Смолу пропити в перший день змогли,
Ще й в борг набрали, щоб поправить руку.
А у кутку стояли казани….
Під ними жевріло багаття, не горіло.
Сирий кізяк, солома , бур’яни,
Коптіло, все смерділо і диміло.
Сиділи в них, хто ввечері палив
Своє сміття і клав на всіх із верху.
Закашляв чорт, солярки ще підлив,
-Це інгаляція! Вдихайте помаленьку!
22.08.25р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2025
автор: Степан Олександр