Світлані
Тримаємо ми вдвох одне кермо
Свого життя, в думках ми ж одностайні!
Давай, кажу, нічому не дамо
Нам сплюндрувати душі, Богом дані.
Ти пам'ятаєш? Я запам'ятав, -
Серця були гарячі в нас, як південь,
Не грала ти, і я в житті не грав
Ролей фальшивих і, тим більше, підлих.
То чому ж звинувачуєш мене?
Моя провина, - це й твоя провина.
Скорбота, сум, - усе оце мине.
А що життя? Як радості хвилина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2025
автор: Рунельо Вахейко