Є на планеті прекрасні, затишні місцини.
Люди чудові там, клімат завжди весняний.
Тільки чомусь линеш в спогадах до Батьківщини.
Часто приходить вона у безрадісні сни.
Клята війна принесла стільки горя в країну,
Стільки смертей, руйнувань і поламаних доль!
Змусила нАрід тікати, щоб тут не загинуть,
І в чужині сподіватись на кращу юдоль.
Розпорошила війна земляків-українців.
Ходять, блукають сердешні по різних світах.
Їм виживати несолодко серед чужинців:
Наче гніздечка раптово позбавлений птах.
Доки ще буде мерзенна війна убивати
Мій волелюбний, нескорений лихом, народ?
Скільки вигнанців ще буде по світу блукати,
Марно чекати кінця нестерпимих знегод?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2025
автор: Leskiv