Ще не осінь, а тінь уже поруч,
Вже у травах прозора печаль.
Серпень - вчитель, він тихо шепоче:
Все минає, та варте - тримай.
Кожна крапля - то голос у хорі,
Де природа сама - диригент.
І у тиші, і в грізнім просторі
Вона пише свій вічний концерт.
Ми лиш ноти у зламі хвилини,
Що тремтять у розбурханій грі.
Але серце, як спрагла рослина,
П’є цю музику з неба вгорі.
Теплий серпень стискає долоні,
В них і сонце, і мед, і дощі.
А з-за обрію ендшпіль симфоній
Резонує з мінором душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2025
автор: Лія***