Чернігівська земле,
І знову до тебе
Мій голос лунає,
Збентеживши світ:
Яких же дітей
Ти в піснях пеленала,
Любові своєї
Нев’янучий квіт!
Чернігівська земле,
Ти знала немало,
Як нищився голодом
Гордий народ.
Тоді торгували
І честю, і кодом*,
А як проти цього
Вставав патріот!
Розтерзана горем
І криком вдовиним
Приймала дітей ти,
Жінок і мужів,
Але не могла
Ти назвати відверто
Катів, що невинних
Вели до межі.
Чернігівська земле,
Праотча і рідна,
Це ти дала крила
Колись і мені,
Красою своєю
Навік підкорила
І дух освятила
У сивій Десні.
Чернігівська земле,
Пишаюсь тобою,
Це тут найвірніший
Родини поріг.
Москві вже не станеш
Ніколи рабою,
Могили дітей –
Твій святий оберіг.
28.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2025
автор: Ганна Верес