Так, ти була шедевром у полях моїх зораних,
золотою Адель в друзках ночей незоряних.
А потім сумно-радісно стало мені
- бо уже не сама ти на тім полотні.
Ви косплеїли Клімтові кляті цілунки
- мої мізки кричали картинами Мунка.
Розбивай же мій лувр на щепки-ескізи.
Прощавай же, ти вже не моя Мона Ліза.
Я відрізала вухо, що в твій голос вчувалось.
Я скосила всі соняхи, що повертались
услід за тобою... бо ж від твого світла
моя зоряна ніч майже перегоріла.
* * *
Люди - картини. Життя - це митець.
Воно ліпить мистецтво із наших сердець.
На дні мого лувру у щепках-ескізах
лежить, дотліває моя Мона Ліза.
Любов - це мистецтво. Люди - картини.
Тобі, як Вітрувієву людину,
у замкнутім колі оголюю душу.
Руки застигли, не доторкнувши.
*згадані картини та художники:
Густав Клімт - "Адель" і "Поцілунок"
Едвард Мунк - "Крик"
Вінцент Ван Гог - "Зоряна ніч" і "Соняхи" (крім цих картин він також відомий тим, що відрізав собі вухо)
Леонардо да Вінчі - "Мона Ліза" і "Вітрувієва людина"
Мікеланджело - "Дотик Господа" (елемент картини, яку також називають "Створення Адама")
*Лувр тут: символічний образ серця, в якому "оселяються" "люди-картини"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2025
автор: Мона Вінчі