Над чим не жалко посміятись?
Найлегше, мабуть, над собой
За в'ялість, млявість, простуватість
Що не ковбой і не плейбой...
Ще, за невміння підстелятись
Під зад підлазить головой
За не бажання розчинятись
І становитися товпой
За здатність самоісцилятись
І захисний цей механізм
За навик ловко скористатись
І плододайний похулізм
Що ще не втратив дух сміятись
І бачить в гидкому смішне
І хоч би й чорта не лякатись
Допоки доля не зіжне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2025
автор: Сергей Рекун