Лежать на долоні
Побілені скроні,
Вони з часом звикли
Де тихі молитви.
Розчулено марять
І душу дурманять,
Спочили вже трохи
Де рідні пороги.
Їх ласка зігріла
Для серця і тіла,
Невимовний спокій,
Зникають пороки.
Тепло і турбота -
У домі погода,
Це дуже важливо,
Щоб жити щасливо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик