Не хрестіть мене, мамо, в дорогу
вже і так забагато хрестів.
Як розвіється поле від смогу,
пригадайте усіх, хто хотів,
повернутись до отчого дому
із пропахлого кров’ю «нуля»…
Але де вони всі? Невідомо.
Багатьох схоронила земля.
Невідомих солдатів немає.
Та занадто сумний небосхил.
І вервечкою до небокраю
безіменних нарито могил.
Не хрестіть мене, мамо, в дорогу.
21.08.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2025
автор: Микола Соболь