Чернігове, люблю твої святині,
Хрести яких віки тримають вись,
Безкраю й ніжну, з синього сатину,
Її красою сам Господь упивсь.
Люблю твої і вулиці, і сквери,
Де люди, мов старанні мурашки.
Таке не передати на папері,
І в кожного із них – свої стежки.
Люблю тебе у пору у вечірню
У сяєві небесних ліхтарів,
Отож прийми мою любов дочірню,
Бо ти для мене батько й оберіг!
Люблю мости, що виснуть над Десною,
Єднаючи казкові береги,
Люблю узимку, влітку і весною,
Й осіння казка добавля снаги.
Люблю твої сади зеленоокі,
Що заповітне стережуть вікно
І будять почуття щемке й глибоке,
Яке з душі моєї не втекло.
Люблю тебе у пишному цвітінні,
Коли від запахів п’яніє голова,
І хоч вони сезонні – не постійні,
Душа моя від щастя аж співа.
26.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2025
автор: Ганна Верес