А дні біжать, і їх не повернуть…
Такі, на жаль, закони у природи,
Як і не зупинити сивину
Й не відродить коріння свого роду.
Ніхто у світі ще не розгадав,
Куди вестимуть їх стежки життєві,
Де і коли підстереже біда?
Й ця загадка – з часів Адама й Єви.
Життя ж тече неспинно, мов ріка,
Нанизуючи все на вістря часу,
Когось – милує, іншого – ляка,
Та кожен п’є лише своє причастя.
І хоч відома істина ця всім,
Та сподівань не меншає у людства.
Купаючись у мріях і красі,
Я в тиші також Господу молюся.
16.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2025
автор: Ганна Верес