О ,лицарю, мій сонячний друже !...
Озвись, до мене , де ти є , не мовчи?!...
Для тебе цвіту ,як мальва - ружа...
Будую до тебе зоряні мости.
Малюєш казку з ніжної краси
Йдеш крізь океан на інший материк.
Клоняться тобі столітні ліси
Пишеш світу закони ,і свій вердикт.
Цвіту квіткою у земнім раю
Купаюсь в цвіту маю наче в морі.
Тебе лиш одного я чекаю,-
Наче соловейка рано на зорі.
Дивлюсь у світанкові зіниці
Такі пречисті , як блакитне небо.
Ти - зориш у дзеркало водиці
Сонячно танцюєш ,як білий лебідь.
О лицарю мій, я наче пташка,
Закрита на ключ у клітці від людей.
В храмі самоти наче монашка
На зоряній вервичці жду твох ідей.
О лицарю ,мій сонячний друже!...
Прожени чорні хмари наді мною.
Хай брат - вітер, і лиш без напружень
Від спраги напоїть дощем - водою.
Визволи від засніжних хмар рукою
Намалюй райдугу після грози.
Заколиш мене у сни, у льолю...
Витри з очей від солоної сльози .
О лицарю, мій сонячний друже!...
Велетню у царстві тисячу зірок.
Зігрій мене в заметіль, у стужу...
Ти є мій всесвіт,повітря ковток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2025
автор: Чайківчанка