У сивині літа її давно,
А ніби й не жила іще у світі –
Впилась життя терпко-гірким вином,
Тож рано почала коса сивіти.
Їй сивини добавила війна,
Що вдерлася у хату і в родину.
Від неї не ховалася вона,
Боялась, правда, втратити дитину.
Той страх покликав і її у бій.
Знайшлося діло і рукам жіночим.
Ніяких не боялася робіт,
Аби лиш бути поряд із синочком.
Їх троє там: син, мати і… війна…
Всі на шляху до світла – Перемоги.
З молитвою за всіх в бою – вона,
В душі її – невимірні тривоги.
Такий народ ні, не перемогти,
Де проти куль і… материнські груди.
Безсилі проти них навіть кати,
Тож Україні вічно в світі бути!
10.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2025
автор: Ганна Верес