Я клубок великий маю
В голові, клубок думок
І його я розгортаю
Так, немов клубок ниток.
Котиться він на папері
І словами, мов ключем,
Відчиня в новий світ двері,
Відчиняє їх тихцем.
В світі цьому поживають
Всі у щасті та добрі
І міцне здоров’я мають
Теж при будь-якій порі.
Мешканці його приймають
І мене до себе теж
В нього, і усім, що мають,
Щедро діляться, без меж.
А вони багато мають
Світлих дум і почуттів
Тих, які в собі тримають
Ще із самих початків.
Їх беру я і їм чемно
Дякую. Таки прибув
В їхній світ я недаремно,
Бо від них я їх здобув.
Їх здобувши, повертаюсь,
Попрощавшись з ними, в свій
Світ, якого не цураюсь
Я і, начебто сувій,
Розгортаю думи світлі,
А із ними почуття
І, щоб, мов квітки розквітлі,
Протягом всього життя
Люди жили й процвітали,
Їм даю їх залюбки,
Щоб їх завжди огортали
Світлі почуття й думки.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2025
автор: Євген Ковальчук