Жити далі…я зможу, я сильна…
Стала прірвою зрада між нами,
Хто правий, хто не правий, чи винний,
Не важливо,в душі ниють рани…
Я прощаю і роль майже справжня,
Бо життя покотилось в безодню,
Біль терновим вінком в душу вп’явся,
Сльози геть…бути вам не дозволю.
Жити далі…Засніжені скроні
То лиш мудрість жіноча, не вада,
Ти любов мою стис у долоні,
А мені залишив тільки зраду…
Далечінь небокраю так манить,
Мої думи далеко від тебе,
Чайок крик і бентежить і ранить
Там де хвилі цілуються з небом…
Жити далі… Без тебе, хоч поряд,
Обираю цей шлях , як безвихідь,
За спиною минулого погляд,
Попереду болюча нещирість…
19.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2025
автор: Н.Сенченко