Світ не закінчиться там, де ти будеш розгублена...
Бігтиме й далі в погоні за тим, що в зірках.
Хоч ти і станеш сама із собою насуплена,
Долю тобі не гойдатиме світ на руках.
Мусиш зіп'ястись на ноги! ...Хоча б певно стати.
Якось вчепитись за день, що летить в нікуди.
З'їсти скоринку... Напитися чаю із м'яти ...
Просто вдихнути. А потім збиратись іти.
Ти ж бо не мусиш постійно все знати, все вміти.
Світ хай женеться, він - вільний. А ти не спіши.
Як вже той розпач не маєш куди з себе діти -
Ти подорожник послинькай і міцно ліпи
Там, де пече від образи... Де рвана зневіра.
Там, де зневага, нехуть... Де чужа нелюбов.
Світ не закінчиться там, де не будеш. Повір вже!
Будь. Й подорожник ліпи до тривожних умов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2025
автор: Мар’я Гафінець