Вона була ще літньою грозою,
коли вдягала мальва оксамит.
Чорніло небо,
наливалося смолою,
ось ридма візметься
і прогримить.
А мальва біла,
що мара прозора,
як ранній промінь,
з наконечником стріли
її цвітіння
більше не повториш,
ще мить
і осінь
з гіркотою на дворі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2025
автор: Окрилена