О, Боже, як я Вас колись кохала…
Аж ніби час спинився на межі.
І ті вірші, що Вам я їх писала -
це рана, що не гоїться в душі.
Я йшла за Вами в тишу, йшла у спалах,
у кожнім Вашім слові - вічний зліт.
Ви стали долею, моїм причалом,
Ви стали теплим світлом серед бід.
У кожнім слові відчувала подих,
В очах ловила світ, як у вікні.
І навіть біль, що в серце тихо входив,
Він Ваш… тому був дорогий мені.
Хоч вже мовчу, душа ще не змовкає.
Любов не мертва і живе, як храм.
О, Боже, як я Вас кохаю! - знаю.
І цим коханням світиться мій стан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2025
автор: Лія***