Сміялася в обличчя твому невдоволенню.
Воно, як той першоквітневий жарт:
Усі від нього дуже втомлені,
А як сказав, так вже не вернеться назад.
Що ти на мене дивишся знедолено?
Хто змушував тебе кохатись з маревом?
Реальність оглядаєш так здивовано,
Не помічав? Вона і біль навіки спарені.
Чому тепер жалієшся, що поневолений,
Хоча ти навіть не зазнав життєвих втрат?
Ходи ти, певно, любий, невдоволений,
Бо тільки невдоволення ти в цьому світі варт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2025
автор: О.Лекса