***
Світить промінням - сонечко ясне!
А внизу блакить, голуба майорить…
Як же стає з тобою, жити прекрасно,
Та як Тебе, Боже мій так не любить.
Серце щемить, палко тією любов’ю.
Й душа підлітає, кудись в височінь,
Поєднатись з тобою хочеться знову,
І щоб радо засяяти, від тих промінь.
Жива любов - вона така терпелива,
Ласкава, милосердна, лікує серця;
Від цього робить, людину щасливу.
І ніколи в таких митях, немає кінця.
Боже веди, шляхом у величі світла!
Нехай не перебуває, дорога в пітьмі;
Душа щоб в Божім Царстві розквітла,
Та не знаходилась, в темноті і ярмі.
О, Всемогутній мій Боже, єдиний!
Дай щоб з України пішли усі вороги,
А люди, щоб славили Бога щоднини,
і більш ніякої не зазнавали нудьги..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2025
автор: Пастернак Іван