Не можу серце заспокоїть хоч на мить, думки літають
Де справедливість і куди подівся світ який я так бажав
Чому одні завжди щасливі, інші навпаки усе страждають
Я так хотів всім серцем покохати але хтось тебе сховав
Тебе забрали, світ мій розлетівся на мільйон осколків
Нема нічого, щоб давало знову сили далі йти вперед
І світ тепер не можу свій впізнати я серед душі уламків
Збагнуть не можу в лабіринті долі в чому ж весь секрет
Ми ходимо в житті кругами друг за другом і не розумієм
Що щастя ближче ніж здається і потрібно очі лиш відкрить
Зізнатися собі, що рядом той давно про кого серцем мрієм
І до кохання нам обом потрібно лиш на зустріч крок зробить
Блукаєм лабіринтом друг за другом, а роки проходять
Здається, що ніколи не зустрінемо той образ, що забрали
Та мрії наші безкінечно нас ведуть вперед, думки заводять
Потрібно залишить позаду все, бо довго ми страждали
І новий день почнеться з посмішки яку ми так бажали
Проснутися в обіймах, потонути хочеться, відчуть тепло
Бо так давно той образ в голові створили і його чекали
Тримати будемо міцніше почуття, що наше серце принесло
Не завжди зрозумієм потяг, що душа постійно надсилає
Говорить серце з розумом як досягти, знайти нам почуття
Бо кожен з нас без рідної душі страждає, марно все блукає
Чекаєм кожен новий день продовження свого життя
І зрозумівши, що якщо знайти реальний ідеал своєї мрії
Який створили в снах своїх, роками образ, що плекали
Не завжди стати в відповідь ми зможем ідеалом сили тої
Яка бажала б нас у відповідь бажанням довго, що літали
18.08.2025 (Яресько Я.М).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2025
автор: Ярослав Яресько