гостем я непрошеним була в цьому світі,
зараз хтось чекає і так жде мене...
коли я з'явилась, плакали, мов діти,
та я усміхалась, бо не знала це.
гостем я непрошеним завітала ніжно,
і жорстокі досі то не є мій страх.
світ вітав мене, коли було сніжно:
в хуртовині днів, у холодних снах.
це навчало зразу - жити-виживати,
зігрівати там, де змерзає хтось.
тим, хто є без серця, серце дарувати -
не чекати вслід щось взамін чогось.
гостем я запрошеним лиш була у Бога...
в нього в силі все, в нього - кожна мить,
все моє життя, вся моя дорога...
і мій подих там, де мій путь лежить.
31/07/2017, c. Настасів Тернопільського району.
P.S.: ще в ті часи я була дуже релігійною, але саме релігія часто рятує самотніх людей... так само рятувала і мене у свій час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2025
автор: Olivia Home