Напевно, я не маю що сказати,
Німі зробились всі мої слова.
Тому я вибираю - помовчати,
Аби почути, як росте трава.
Як в небі дощ збирається у краплі,
Як павутинку павучок плете...
Отак мовчить серед болота чапля,
Вбираючи мовчання золоте.
Стоїть вона, мов чарівна антена,
Їй цілий всесвіт код передає.
Для неї небо у воді зелене,
Свої химерні лінії снує.
У хвилях сонце промені колише,
Їх візерунки мерехтять на дні.
Нарешті я відчути зможу тишу,
Яку сам Бог подарував мені.
... Сьогодні я не маю що сказати,
У серці - збій, в думках одні нулі...
Напевно, треба трохи зачекати,
В оцю хвилину тиші на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2025
автор: majra