Доріжка від сорому почервоніла,
Бо нелюду й вбивці під ноги лягла.
По ній шкандибало те бункерне тіло,
Котре звикло в землю ховати тіла.
Йому тисли руку, неначе людині,
Вели попри варту почесну кудись...
Напевно б Господь зекономив на глині,
Щоб сором очей нам не виїв колись.
В Адамові правнуки виродки влазять,
Які по півсвіту кладуть у гроби.
Бруд "в'ївся" в доріжку з військової бази,
Згоріла б вона, спромоглася якби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2025
автор: Патара