Мені тридцять сім
І я все ще вчусь...
Любити без сліз.
Змовчати, як злюсь.
Дивитись углиб
І бачити все.
Затримати вдих,
Коли серце рве.
Приймати, що є.
Збирати плоди.
Шукати своє
Й в осерді біди.
Любити людей
І вірити їм.
Нікого з чужих
Не впускати у дім.
Ліпити сім'ю із чотирьох мрій.
Знайти ту зорю, що проведе в свій
Чарівний світ, де щасливий я сам.
Творити себе в сузір'ях "ми" й "нам".
Штовхати вперед й триматись здаля.
Не стримати злет в тих ніжних орлят.
Для них бути та... все ж бути собою.
Мені вже літа та вчуся із боєм
Любити без слів -
Турботою й ділом.
Злість краять навпіл,
Сприймати світ цілим.
Чекати тепла.
Вірити в диво.
Я вчуся добра
Й бути щаслива:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2025
автор: Мар’я Гафінець