Серденько ритмічно б’ється.
В ньому, мов дитя,
Дзвінко й весело сміється
Світле почуття.
Разом з ним і я сміюся.
Весело й мені.
Повністю я віддаюся
Лиш йому, щоб дні
Й ночі також протікали,
Мов ріка, із ним,
Щоб із ним вони минали
Шляхом життьовим
У далекеє майбутнє
Та, щоб в нім було
Світле почуття присутнє
Теж і, мов тепло
Сонця, ніжно зігрівало
Серце, щоб його
В нім повік не бракувало.
Прагну я цього
Дуже, та не щоби мати
Лиш його в собі,
А й також його давати
Всім, хто у журбі,
Щоб воно її спалило,
Як вогонь, навік
Вщент і сліду не лишило
Жодного, щоб вік
В серці в кожного з них жи́ло
Світле почуття,
Що б щасливими робило
Їх на все життя,
Що поволеньки минає,
І колись мине
Назавжди, бо більш немає,
Бо життя одне.
Євген Ковальчук, 30. 08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2025
автор: Євген Ковальчук