Він безвісти зниклий...триклята війна...
Лежить неживий, кажуть хлопці, на полі...
На полі, де степ у крові, ковила...
Й забрати не змога... й гірчить мимоволі...
Скупа та солдатська солена сльоза
Торкає собою змужнілі обличчя.
Лежить побратим... над ним сходить зоря,
Та сон вже йому ні про що не присниться...
Лежить побратим...плаче в горі вдова,
Дітей до грудей притискає руками.
Діти ж ви мої... клекіт в горлі - слова,
Беззвучний лиш шепіт блідими вустами...
Сама залишилась я з вами... Сама...
Господи, дай сили жити, щоби йти в даль...
Діти-діти, з вами і я сирота -
Одна на всіх в наших серцях нині печаль...
16.08.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2025
автор: Валентина Ланевич