[b]Я[/b]кою ти стоїш переді мною,
[b]З[/b] боїв запеклих горда і незламна,
[b]Б[/b]рати твої пішли на нас війною,
[b]Е[/b]х, як стомилась, та завжди ти гарна.
[b]Р[/b]оками, Україно, нас ростила
[b]І[/b] кожен день давала настанови,
[b]Г[/b]аньба лиш тим, якими нелюбима,
[b]А[/b] серце звісно обіймало знову.
[b]Ю[/b]рливо йшла і прагнула до миру,
[b]В[/b]агомий знала, що на всій планеті,
[b]С[/b]талеві нерви, іноді вразлива,
[b]Ю[/b]рба для тебе - мудрість у сюжеті.
[b]Б[/b]ез мір несла любов, тепло і віру,
[b]А[/b] як же ти могла усе терпіти?
[b]Ж[/b]ага до світла, в слабкості помірна,
[b]А[/b] ще жили у серці рідні діти.
[b]Н[/b]е знала ти життя усіх капризів,
[b]У[/b] них була захована стихія,
[b]Р[/b]оки оті складалися з сюрпризів,
[b]О[/b], милий світе, як втілити мрію?
[b]З[/b] тобою всі рішатимем задачі,
[b]К[/b]оли ми разом - нас же не здолати!
[b]І[/b] золоті поради та подачі,
[b]Ш[/b]ануєм, люба, бо ти наша мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик