Ти казала:"Любиш ти надміру
Одного себе, буває і таке.
Я твоїм словам давно уже не вірю,
Моя доля твоє серце не торкне.
Не питаєш, - що в душі у мене,
Чи тебе цікавить, - що ж болить мені.
У тобі якась відчуженість щоденна.
Ми неначе в необ'явленій війні.
Та мені боротися несила.
Йде немов війна холодна в нас.
Чи було колись кохання? Боже милий,
Щоб здобути щастя був у мене шанс!
Втратила надію, свою долю!?
Прикидавсь завжди, ти не любив мене!
Моє серце стало, наче вузлик болю,
Може біль цей все ж таки мине?
Окрім тебе, - всі навколо винні,
І не слухаєш нікого, як завжди.
Перед Долею і Небом всі ми рівні!
Це колись, можливо, зрозумієш ти."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2025
автор: Рунельо Вахейко