Твій подих п’є мій шепіт до світанку,
Торканням ніжним світ розкриєш мій,
Ми в полум’ї згоряєм без останку,
Де шкіра — храм, і вхід туди лиш твій.
У венах ритм твій б’ється в унісоні,
Тіла, мов хвилі, злились у прибій,
І час тремтить у пристрасній короні,
Де ми удвох — мов вічність, міф святий.
Ковтає ніч солодкі наші тіні,
І зорі палять шлях нам крізь пітьму,
Де в кожнім русі є слова безцінні,
Я пізнаю всю душу … І твою й свою.
Твій подих тане в тиші на вустах,
Мій шепіт тоне в мареві бажання,
І ми злились, мов хвиля на пісках,
У тілі б’ється серця сповідь рання.
І світ стирає межі, і закони,
Де ми — єдине тіло й тепла кров,
І серце б’ється, спрагле та оголене,
В обіймах, що безсмертні, як любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2025
автор: Вірсавія Стрельченко