Розжарене сонце на небі,
Пече у напруженій тиші.
Легкий вітерець лиш від греблі,
Та ще шарудять сірі миші.
Збирають зернини останні,
Де оранка ще не поспіла.
Снуються думки на стенанні...
Трава уже геть поруділа.
А здалеку крик журавлиний
Несеться тривожно полями.
Чіпляє за душу, глибинний.
Я поруч із вами...Я з вами...
Ступаю я з вами у осінь,
У зрілість, набуту роками.
Вдивляюся поглядом в просинь -
Прожите на все буде з нами.
15.08.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2025
автор: Валентина Ланевич