Стерня навколо їжачи́ться,
над нею хмари білі - не знамена.
Ряхтять перед очима числа,
і поступово тане літня сцена.
А далі як? Вітри на гривах
дерев, що скинули плоди додолу,
сиренний сплін, доба розбита?
Вирішує лише ґаздиня-доля.
Смакують груші жваво оси,
і, може, пропаде у дощ отрута.
Готує що новітня осінь?
Пожежі і дими, щоб оминути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)