П’ятирічна Оля з дідом
Гарну книжечку гортала,
Під малюнком кольоровим
Дов-го-жи-тель - прочитала.
Дід горбатий на картинці
Із ціпком пасе ягнятка,
Бриль солом’яний на тім’ї,
На штанах - велика латка.
-Розкажи мені, дідусю,
Хто такий, цей довгожитель?
І чого з ціпком він ходить,
Як отой старенький вчитель?
Дід Пилип почухав лоба:
-Розкажу тобі я просто:
Їм уже багато років,
Кожному - за дев’яносто.
І стараються ці люди
Якомога довше жити,
Щоб пенсійний фонд щипати
І державі насолити.
Сипляться на них від влади
І прокльони і образи,
Та вони не потурають –
На зло всім живуть, зарази.
Проти них і медицина,
І закони всякі дивні,
Всі аптеки недоступні,
А вони живуть, противні.
Я теж владі і всім фондам
Завдам лиха і мороки:
За всі сплачені податки –
Буду жити до ста років!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2025
автор: Катерина Собова