А ти мене́, мене́ запита́й,
Де квіту́є Ро́злуцький розма́й.
На сонці вибли́скує водогра́й,
А сЕрце ліку́є квіткови́й рай.
А вода́, дзерка́льна вода́,
Змива́є вто́му і журбу́.
Вона́, як небе́сна грядА,
Жи́вить вербу́ молоду́.
Де у небесах ся́ють зірни́ці,
І жагу́че коха́ння весели́ть.
А ти води́ дає́ш із крини́ці,
А на́ше щАстя у мрі́ї лети́ть.
А вода́, дзерка́льна вода́,
Змива́є вто́му і журбу́.
Вона́, як небе́сна грядА,
Жи́вить вербу́ молоду́.
Без води́ земля́ стражда́є,
Змовка́є спів птахі́в у га́ю.
Дере́ва ві́тер не гойда́є,
Ти́ша настає́ в земні́м ра́ю.
А вода́, дзерка́льна вода́,
Змива́є вто́му і журбу́.
Вона́, як небе́сна грядА,
Жи́вить вербу́ молоду́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2025
автор: Віктор Варварич