Крізь плин віків і часу німоту
Ти йшла, собі виборюючи волю,
Таку жадану людям і святу,
Аби не втрапити в ярмо неволі.
Ішла крізь бурі воєн і повстань,
Карбуючи ходи своєї кроки,
Дітей найкращих клала на олтар,
Засвоюючи непрості уроки.
Ходу твою затьмарювали ті,
Хто звик служити користі і владі.
Немало ти знаходила «кротів»,
Котрі тобі стояли на заваді.
Нема й не буде прощення тому,
Хто й ненароком став на стежку зради,
Минув ГУЛАГів пекло й Колиму,
Боявся заглядати в очі Правді.
Таких ти відсівала у путі
Крізь найгустіше сито історичне,
Тоді твій біль ділили і святі,
Бо і для них це явище незвичне.
Та попри все, ти йдеш у майбуття,
Зберігши сили й віру в Перемогу,
Немало бід попереду й звитяг,
Але немає іншої дороги!
22.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2025
автор: Ганна Верес