[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cnjjM-ZQFVw[/youtube]
Роса спадає з трав шовкових,
Краплинки ніжні кришталя.
Земля убралася в обнову,
Лице умила вже зрання.
Роса на сонце поглядала,
Недовговічна ця краса
Свою так схожіть розглядала,
Як з квітів падала сльоза.
Червоний мак сльозою вмився,
Чомусь всі думали - роса.
Від сліз додолу похилився,
Чогось заплакана краса.
Вітрець притих, присівши скраю,
Щож! Недовговічне це життя.
Оцим давно вітрець все марив,
Про це теж плакала й роса...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2025
автор: Cнежана