Ніжні слова
без ужитку —
повільно тужавіють у словнику,
як невживаний мед
зацукровується у чарунках,
твердіє, злежавшись,
у стільниках…
…Слова наші ніжні —
у саркофагах,
як мумії, замуровані.
…наче узори — таємні і мовчазні
на священицькій ризі.
…як повітряні пухирці,
замерзлі в кризі…
Ніжні слова —
мов королева
з чашею у руці,
повною меду пливкого по вінця.
Із чаші її — символу сонця,
як золоті текучі меди —
Світло й Тепло — скапують
цілющою радістю всім і усюди.
Але ніжних слів
соромляться люди.
Ми
ховаємо лагідність
у словники,
як нектари у вулики
запасають бджоли.
Та чарунки душ
зі стужавілими
медами,
хоч раз
любов’ю зігріті, —
більше ніколи
не зробляться тверди-ми.
14.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2025
автор: Валя Савелюк