Погода така- тільки живи
Сонце ніжне, мов дотик мами...
А рани зудять немов ножові
А то лиш душі нездОлані травми
Роки минають, мов потяг у ніч
Слова терпкі коли їх ковтати
На що розміняв себе? На якусь річ...
Тепер лишив все, лиш себе б відшукати
Повітря насичене, осіннє й густе
Ніч лягає на місто рівномірно
Терпкий погляд в глибини, в себе
Вірно лиш дожити б, лишень би вірно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2025
автор: Андрій Булакевич