Небо розтріскалось, грім...
Землю, як з відра, дощем поливає...
Вітер дерева хитає, я танцюю один,
Душа з краплями дощу вільно співає...
А потім падаю біля вогню
В якому танцювали предки зі мною
І бачу сон - долю світу й мою...
Духи лісу шепочуть, розмовляють зі мною...
І тільки крик пугача в туманній імлі
Мене розбудить ще до світанку...
Я йду босоніж по срібній росі
На зустріч щирому сонцю нового ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2025
автор: DarkLordV