Не ховайсь за хмари,
Сонечко моє.
Хай, немов примари,
Зникнуть всі. Своє
Лагідне проміння
Лий, немов з відра
Воду. Хай осіння
Скоро вже пора
Прийде, та, о сонце,
Не зникай, молю.
Крізь небес віконце
Ясно сяй. Люблю
Я тебе предуже,
Вельми та украй,
Надзвичайно. Друже,
Ніжно зігрівай
Ти мене усього,
Повністю, цілком.
Не прошу нічого
Я тебе. Теплом
Лагідним, приємним
Грій мене лишень.
Явним, не таємним
Зігрвай щодень
Ним мене й людину
Кожну в світі цім
Завжди, кожну днину,
Мить. Пошли нам всім
Посмішку грайливу
Й нею звесели
Душеньку журливу,
В неї усели
Почування світлі,
Добрі. Їх всели
В нас, щоб, мов розквітлі
Квіти, ми цвіли.
Євген Ковальчук, 28. 08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2025
автор: Євген Ковальчук